кінець світу на порозі.... він стукає в двері... в двері кімнати 101....


п.с. чи є в кого гадки шо би то могло так розїсти бідну мишку??

скажіть мені будь ласка як хто знає: а шо означає напис на стіні одного гостомельського магазину "ЕМО БNКN!!!" ??

приблизно у вересні минулого року на кухні 2-гого поверху з"явився Малий адронний колайдер (МАК). його принесли були Ярема і Микола (Гефер з Мотою як ще вони себе називають) після одної з нічних прогулянок. сказали шо знайшли в траві біля дороги до супермаркету "Чек" (цікаво, чого би то він так собі там лежав???). апарат МАК простояв на кухні два вихідні, після чого прибиральниця разом з сантехніком винесли його на коридор. ще за кілька днів МАК взагалі зник з гуртяги.

писав я вже про котів у нашій общазі. про псів. ще про мишей здало би ся.

різні бувають в житті моменти.
один з таких стався зі мною того року в моїй кімнаті. всі зрозуміли, що в нас є миші? отож-бо, якось вночі вибігла одна на свою підступну справу (догризати недогрижене). а я не спав. ще й світло було включене. ну і я ту мишу таки загнав у глухий кут. картина: дивиться на вуйка Остапа таке мале дурне. і шо ви думаєте? я сказав їй: гуляй! - і сів далі заніматися своїми справами.
цю історію я розказав шоб написати наступне: відтоді я живу з тою мишою (сподіваюся шо вона там одна) як з руммейтом (ну, майже...). сьодні в 3тій ночі пришпічило мене сісти почитати Ґадамера. читаю-читаю, аж тут миша вигулькує. і так безцеремонно бігає собі посеред кімнати, обнюхує всьо, що би то їй з"їсти. а мені пофіґ. ПІС, МАЗАФАКА!

п.с. щоб вичерпати цю тему, маю ше сказати, шо 2 роки тому мій брат заїбашив кульковою ручкою(!) на підвіконнику(!) одного мікімауса.

дивилися футбол.
вова з 207 сказав, шо динамо домовилися на 0:0, шоб металіст став рекордсменом. ну а потім в харкові їх шльопнуть. 1:0. вова був неправий. так шо металіст ше має шанси шоб його не шльопнули.

оце життя, їй-богу!!!
п'ятниця. народ відпочиває. гул - зусібіч. з холу на третьому поверсі по голові бамкає Бритні - то, бач, дискотека. з 209 долинають голоси: бу-ла-би/бо-ги-ня... це Паша лабає на Ярибановій гітарі. сусідки з-за стіни кликали на твіст(в одної день народження). Партеніт вже енне пиво минає. таке...
А Я НЕ П'Ю. сиджу, читаю про судьбу Росії. і головне, скажу - незле. ото хіба може ще піду в 209 на кальяна. та й по всьому.

йоперний театр.
сьогодні третій раз за місяць переставляв вінду. гуртожицька комп ютерна мережа такі віруси хранить, що аж страшно подумати. дідько би їх скарав. це, до слова, всі зараз час від часу переставляють вінду тут.

але я ще хочу ось що сказати:
весна...
хоча її не дуже видно тут між соснами, бо трохи заступає сніг. але вже перші признаки є. пси бігають як дурні під балконами. одна подруга навіть розказувала, як зранку вона слухала, як "три кабєля одну сУку"... я ж бачив як голий Гліб бігає за тими собаками навколо гуртожитку із сковорідкою. скорше всього, тих псів скоро знейтралізують.
так-от, весна...
ще одна її ознака - це коли в голові крутиться стара як світ приказка дідів-прадідів "Не хочу сі вчити - хочу сі жинити"

ото курив сьогодні на балконі і задумався. є в нас в гуртязі одна улюблениця - кітка Анушка. і я собі задумався: цілими днями вона тільки те й робить шо лазить по смітниках на кухнях, спить на хідниках і залазить до людей в кімнати (пацани переважно її викидають, а дівчата навпаки - ласкають). а ше вона любить на підвіконниках на сонці грітися. так от - А який у цьої Анушки смисл жизні? чи вона про нього хоча б колись думає?

17.09, юзік.
я продовжую розказуати про гуртожицьке життя.
так-от. шоб закінчити розпочатий учора детектив, скажу таке. зібралися вчора збори з адміністрацією.
вирішили шо треба міняти замки або встановити нічне чергування.
якшо чесно, то це значить шо нічого не вирішили. бо замки нічо не міняють, а чергувати вночі я зголошуся одним з перших. як і ше бугуто хто, бо ніч в гуртожитку - це пора, коли народ веселиться. корочи таке.

загалом ше хочу зауватити ше одну методологічну заувагу. коли не маю шо писати, то буду проводити ретроспективний аналіз буття нашої опщаги. нараі вьсо. бо бобік здох

відкриваю хроніки жизні одного гуртожитка.

відкрив:

вчора Андрій збирав весь гуртожиток, бо сталася пригода.
його сусід Максим прокинувся в 3тій ночі від світла, шо проникало крізь щілину в дверях.
ні, не НЛО. хтось намагався проникнути в кімнату 301. ага...
а перед тим пробував проникнути в 303. фіг. там ключ зсередини був запханий.
на вихідних в одної малої винесли новтбука, поки та спала.
отож, зібралися ми вчора. поспівчували одне одному. хтось з завзятіших пріколи травив. хтось стояв мов укопаний від страху. постановили сьогодні о 9тій вечора зібратися ще раз. але вже з адміністрацією.
ну, я понятно накінець крикнув "а тепер діскатєка!". але шось всі спасували. буває.

отакий-от детектив відкрив рубрику "хроніки жизні одного гуртожитка."

[сам текст міссінг]
...але є ше один варіант музики, шо я слухаю.
це та, яка троха не схожа на попередню. вона теж прохідна, але не така епізодична. про шо мова? а про те, шо з часом я почав трохи інакше слухати всю музику. а саме: я беру якийсь MP3 - сборнік всіх або майже всіх альбомів(випадково, навіть якшо зразу "не зовсім" впирає) і слухаю лише його протягом десь так 2-3 місяців. той період життя в мене вже наглухо асоціюється  з певним виконавцем/цями. так, весна третього курсу, коли ледь не кинув свою науку, я ходив і слухав усюди Тупака, особливо альбом Me Agаinst The World. осінь четвертого курсу минала під творчість Радіогедів (нагадаю, шо в плейлісті висіли всі пісні підряд). далі, літо по третьому курсі - Лєнінград (ну, тут я на ціле літо закинув собі 30ку відібраних пісень, правда). зима 4того курсу - "Аби МС" (так і дотепер не взнав, шо то за одні, але тоді реально перло). ну, було ше пару, але не буду далі грузити. скажу лише, шо зара я  сі тащу від "Franz Ferdinant".  отаке.
п.с. а сусід мій щойно  включав якісь бурятські мотівчики... бррр...
 

ану, пишіть мені шо радіогед - це клас

от нарешті знову надійшов до мене жжівський пост.
на власні очі переконався у всіх своїх дотеперішніх переконаннях щодо арабів (чорножопих як на них у франику кажуть).
а було всьо отак. вчора підійшла знакома з опщаги і спитала чи маю я завтра час, бо треба потусить з її гостьом-іранцем. ну я сказав шо десь в другій половині дня. ну вона сказала шо ше підійде. більше не підходила.
а на другий день той Аріян (так він себе називає, тіпа ім"я) заходе до мене вобід, каже шо йде в магазин. я йому: Ґуд! а він: ходи зі мною. ну я шоб відмазатися кажу шо їду в Київ. а він бля - я їду з тобою. отак я став учасником міждержавного контакту.
карочі аж до вечора я мусів тусувати з тим Аріяном. а до чого я це всьо писав? ага:
він мені півдня втирав шо хоче одружитися на довгій білій українці і цілісінький день ошкалював наших дівчат (тіпа говорив: оця нравицця, оця негарна). вивчив нове слово - "уродлівая". казав шо йому не нравляться іранські dark girls. шо на білих тьолок тягне. ходив і зазирав буквально на кожну дівчину. мені аж не по собі це писати...
я ото довго думав чого ті іранці такі стурбовані і поняв: оцей Аріян сказав шо їм до весілля не можна fuck (отак і сказав!).
ше шось хотів написати але вже забув. буде

БЛЬО!!!

нарешті, вперше за мій піврічний роман з гітаров, який триває і далі, стався великої ваги поворот:
я Вже Майже навчивсі її НАСТРОЮВАТИ! амплітуда непопадання - упівтона.
радий як слон... факміймозок... 

ФАКМІЙМОЗОК!!!!! у мене з"явився перший друг!! YESS!!!

і
it's a burial sound,dunn!